Їх залишалося 29. Тримали позиції до останнього. Командир передавав по рації, що група виходить із Бахмута й зрозумів – «назріває халепа»: снаряди падали все ближче і ближче.

В останні три машини завантажили речі, майно зв'язку, погрузилися самі. В автівках, один на одному сиділи 28 прикордонників, він був 29-й, місце було хіба на даху. Він дав команду їхати, а сам залишився у Бахмуті. Забив усі магазини, котрі зміг знайти, взяв автомат, надів планшет на руку і попрямував на вихід з пекельного міста. На вулиці була темна ніч, навкруги воронки від прильотів. Присвітити не можна, бо засіче ворог. Оступався, падав, вставав і йшов далі. На пів дорозі мало не став мішенню для своїх. Позаду їхали десантники на Kirpi (бронетранспортер). В суцільній темряві могли легко прийняти за ворога і відкрити вогонь на ураження. Пощастило, помітили на руці зелену пов'язку з жовтим гербом України. Зупинилися, підібрали, довезли до Часового Яру і залишили на блокпості. Там вийшов на зв'язок зі своїми, дочекався побратимів і поїхав далі керувати підрозділом.

Мама говорить: «Він фартовий». Особисто завозив підлеглих на позиції, сідав за кермо, коли водії боялися їхати без ББА. На одному з маршрутів потрапив під обстріл, прильотом від РПГ відкинуло на кілька метрів, пару годин був без свідомості, коли прийшов до тями, довелося пішки повертатися до своїх. Авто, на якому завозив людей, згоріло від влучання снаряду. За час перебування в Бахмуті його підрозділ залишився фактично без коліс. 21 автівка була знищена під час евакуації поранених та доставки прикордонників на позиції.

Пішки, на пару зі своїм заступником, ходив впритул до позицій ворога, щоб відшукати побратимів, з якими втратився зв'язок. По дорозі двічі вступав у бій, отримав поранення, але людей таки знайшов, витягнув з оточення, евакуював.

Каже, не цурався жодних методів, щоб врятувати підлеглий особовий склад. Адже люди для нього – основний пріоритет. Таку позицію має ще з 2014, коли добровольцем пішов воювати за незалежність Батьківщини. 25 серпня, в день загибелі героя України прикордонника Євгенія Пікуса, 20-річний Іван Тисовський вступив у свій перший стрілецький бій. Тоді був розбитий пункт пропуску Красна Талівка. Молодий військовий бачив, як на територію України летять ворожі гвинтокрили та заходить важка техніка. В той день він дізнався, як нищити ворога і як боляче втрачати побратимів.

Прикордонник переконаний: «За своїх людей потрібно стояти зі зброєю в руках». За волю українського народу «Кіса» бореться в лавах Донецького прикордонного загону. Військовий закликає приєднуватися до бойового підрозділу Держприкордонслужби й разом з ним нищити ворога на шляху до нашої спільної Перемоги.